Укладач: Хоменко Оксана Миколаївна, вихователь-методист дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого (санаторного типу) № 4 «Марите» (2008 р.).

Пояснювальна записка

Основне завдання дошкільної освіти – не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, скільки наукою життя. Суспільству необхідні життєздатні, самостійні, практично умілі, творчі люди з розвиненим почуттям відповідальності та гідності. Відповідно до цього дошкільний заклад не є «школою для маленьких». Він відповідальний за становлення дитини, як суб’єкта життєдіяльності, соціальної істоти, здатної ціннісно ставитись до природи, людей що оточують її,  власного здоров’я, тощо.

Компетентність дитини у сфері природи, екології та валеології – неодмінна передумова становлення цілісної особистості.

У зв’язку з цим, актуальним сьогодні є створення системи безперервної еколого-валеологічної освіти дітей, в умовах організованого дитинства.  Для реалізації поставлених завдань створено багато спеціалізованих програм та методичних рекомендацій. І якщо раніше в програмах було лише ознайомлення з природою, то зараз вимоги до змісту освіти дошкільників дещо змінились, про що свідчить Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. 

         Загальними підходами у формуванні особистості є: еколого-валеологічне спрямування, виховання різнобічної і гармонійної особистості, орієнтованої на відтворення еколого-валеологічної культури суспільства, комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, засвоєння певного кола знань та оволодіння практичними вміннями.

         Метою є формування елементів еколого-валеологічного культури, еколого-валеологічного вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

         Специфіка освітньо-виховного процесу зумовлена сучасним науковим баченням світобудови, що розглядає живі організми не як самовідтворювані, а як такі, що є складовими біосфери.

         Уявлення про біологічні елементи Природи в їх взаємоз’язках та взаємозумовленості сприяють розумінню, що людина, як біологічна істота, є складовою частиною Природи, тому відносини з нею мають бути екологічно доцільними.

         Компетентність у галузі еколого-валеологічного виховання складає відомості про природне довкілля як цілісний організм, в якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди в різноманітності їх єдності, русі, мінливості.

         Програма еколого-валеологічного виховання і навчання дітей дошкільного віку «Я і Природа» створена на основі Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, Програми розвитку і виховання дитини раннього віку „Зернятко”, Програми навчання і виховання дітей від 3 до 7 років „Дитина”, та розроблена в рамках експериментальної роботи дошкільного начального закладу № 4 «Марите» по впровадженню методики ефективної ендоекологічної профілактики здоров’я дітей за програмою «Екологія. Дитина. Майбутнє» (автор. М. Курик. – К.:  Інститут екології людини, 2004.).

         Дані, отримані в результаті досліджень вчених Л.Виготського,  Г.Домана, дають можливість стверджувати, що:

-                     Пізнавальні можливості дошкільників в галузі екології та валеології дуже обширні, і їх можна порівнювати з можливостями дорослих. Цим даний вид діяльності дуже відрізняється від інших (образотворчої, музичної, фізкультури, розвитку мови та математики);

-                     Вік  від 3 до 7 років являється сенситивним періодом по засвоєнню загальнобіологічних понять і закономірностей.

         Тому мета програми «Я і Природа» - визначити освітні і виховні завдання в галузі еколого-валеологічного виховання, доступні для розуміння дітей перших шести років та сприяти створенню умов для ефективного еколого-валеологічного виховання.

         Завдання програми – виділити основні наукові поняття, які можуть бути засвоєні дітьми перших шести років життя. Прослідкувати вікову динаміку їх формування при переході з однієї вікової групи в іншу.

Психолого – педагогічний базис програми

         Оскільки мислення дошкільників являється  наочно-дійовим та наочно-образним, основний акцент у програмі робиться на спостереження, експеримент і власну продуктивну діяльність дітей в природі.

         Велике значення для розвитку еколого-валеологічної культури має виховання культури мислення, тобто формування уміння отримувати нові знання     шляхом логічного мислення, у зв’язку з цим в програмі приділяється велика увага розвитку логічного мислення.

         Акцентування уваги на об’єктивні дані про пізнавальні можливості дітей за різними аспектами природи, екології та валеології забезпечує її високу реалістичність, так як відповідає бажаним цілям і реально досягнутим результатам. Програма легко інтегрується з будь-якими технологіями і системами роботи, оскільки створює для них фактологічну базу.

         Програму можна назвати Прогностичною, так як вона дає можливість відтворювати не лише сьогоднішні, але й майбутні вимоги, тобто здатність відповідати майбутнім змінам умов, в яких вони будуть реалізуватись. Прогностичність програми визначається ще й тим, що вона враховує об’єктивні закономірності розвитку мисленнєвих процесів дитини, які так само фундаментальні, як закон всесвітнього тяжіння. Жодна технологія не здатна  успішно функціонувати без врахування цих можливостей.

         Зміст програми «Я і Природа» не може змінюватись довільно, оскільки він обмежений віковими пізнавальними можливостями дітей кожного року життя. Відповідно, вона визначає діяльність закладу на багато років. Доповнення можуть вноситись без суттєвих змін основного змісту.

         Цілісність програми забезпечується вертикальними і горизонтальними зв’язками, закладеними в структурі.

         Вертикальні зв’язки дають можливість прослідкувати, які межі розширення знань при переході дітей з однієї вікової групи в іншу.

         Горизонтальні – об’єднують еколого-валеологічне  виховання з іншими видами діяльності дітей. Еколого-валеологічне виховання являється тим фокусом, в якому сходяться  всі види діяльності і всі сторони виховання: розумове, фізичне, патріотичне, естетичне, трудове. Отже, воно має бути важливішим структурним компонентом єдиного цілого педагогічного процесу і здійснюватись через всі види діяльності.

         Відомості про природу мають непересічне значення у формуванні зачатків екологічної культури. Формування якої відбувається з метою розвитку елементів еколого-валеологічного світорозуміння, еколого-валеологічної вихованості, розвитку у дитини позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до неї.

         Наведемо відповідні основні категорії, якими доведеться користуватись педагогу в ході його практичної роботи з дітьми. Кожне визначення фактично являє собою мету відповідного напрямку діяльності дошкільного закладу.

         Навчання – процес, в ході якого відбувається засвоєння дитиною (самостійно або за допомогою педагога) знань, умінь і навичок. Але дана категорія не містить в собі кінцевого результату учбової діяльності.

         Еколого-валеологічна освіта передбачає кінцевий результат, результативну суму знань з екології, природи та валеології, якою повинна оволодіти дитина на кожному етапі навчання і яка передбачена Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні. Проте, саме по собі навчання не гарантує реальної природодоцільної поведінки людини.

         Еколого-валеологічне виховання – це формування у дитини здатності і бажання діяти у відповідності з законами екології та валеології, які вона засвоїла в процесі навчання. Еколого-валеологічне виховання являється балансом всіх видів виховання – розумового, морального, патріотичного, естетичного, фізичного та трудового. Але отримавши суму знань і маючи бажання діяти правильно, дитина не завжди реалізує свої бажання в житті.

         Еколого-валеологічна культура – це реальне бажання щоденної поведінки дитини в природі. Вона може бути обумовлена як високим рівнем знань, так і інтуїтивним сприйняттям законів природи. Проте дитина, отримавши передбачену Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні суму знань і бажаючи діяти правильно, не завжди здатна вибирати найраціональніші способи взаємозв’язку з природою, якщо не володіє достатньо високим рівнем еколого-валеологічного мислення.

         Еколого-валеологічне мислення – це здатність бачити численні зв’язки, існуючі в природі, і на їх основі прогнозувати найближчі і віддалені наслідки тих чи інших вчинків і заходів. Низький рівень передбачає розуміння останніх особистих вчинків, високий – вчинків в регіональному та планетарному масштабах. Дужу високий рівень еколого-валеологічного мислення означає, що дитина відчуває себе частинкою макрокосмосу. Вона знає, що її вчинки відтворюються і в мікрокосмосі, і в усьому космічному просторі, і у відповідності до цього розуміння будує своє життя.

         Еколого-валеологічне мислення не зводиться до освіти та виховання. Воно в певній мірі визначається вродженими якостями особистості. При однаковому рівні освіти, виховання  та еколого-валеологічної культури рівні еколого-валеологічного мислення у різних людей неоднакові. Так як є діти з особливо розвиненою здатністю розуміти закони математики, мови, так є особистості, що володіють підвищеною здатністю сприймати закони природи. Проте кожного з перерахованих факторів не достатньо, якщо вони самі по собі не створюють внутрішньої єдності, що стає невід’ємною складовою особистості.

         Еколого-валеологічна свідомість – це єдність еколого-валеологічного виховання, культури та мислення, що складають сутність особистості.

Повний текст програми ви зможете замовити у автора.

Контактна інформація: e-mail: dnz4marite@yandex.ru

07101, м. Славутич, Київська область, Ризький квартал, б. 1,

дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу

№ 4 «Марите»

WEB-сайт: http:// www.marite.at.ua/