Жила в далекій станиці бідна дівчина-козачка. Єдиним її багатством була надзвичайна краса. Полюбила вона молодого козака, на нещастя, теж бідного. Присягнулися молоді люди у вірній любові один одному, але вже нависла над ними біда.
У ті дні, коли магія мала силу, а світ був молодий, природа була мінливою. Древнє чаклунство було надмірним для людської душі, і люди тільки спостерігали, як усе навкруги міняється під дією чаклунських чар.
Соняшник, згідно з грецькими легендами, не завжди ріс на землі і з'явився завдяки водяній німфі на ім'я Клітія. Одного разу Клітію викинуло хвилею з прохолодних глибин моря на піщаний берег.
Жила в селі дівчинка Анюта з добрим серцем і довірливими променистими очима. Кожному слову вірила, будь-якому вчинку знаходила виправдання. Але на біду свою зустріла підступного спокусника, який клятвеними завіреннями розбудив в дівчині перше почуття. Усім серцем, усім життям своїй потягнулася Анюта до юнака, а юнак злякався: заспішив в дорогу в невідкладних справах, обіцяючи неодмінно повернутися до своєї обраниці.
Молода дівчина пішла до весняного лісу збирати проліски. Все далі і далі йшла, найкращі квіти збирала в запашний букет. І все далі заглиблювалася, знаючи, що то лісовик сподобав її і заманює в лісові нетра.
Завів лісовий чарівник дівчину на глуху галявину, яка оточена велетенськими соснами, глибокими урвищами і височезною скелею, а з того боку, звідки прийшла дівчина, раптом виросли густі колючі терни, пройти через які годі було думати.
У незапам'ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху. Уже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку, молоду, гарну дівчину Любаву.
