Жила в селі дівчинка Анюта з добрим серцем і довірливими променистими очима. Кожному слову вірила, будь-якому вчинку знаходила виправдання. Але на біду свою зустріла підступного спокусника, який клятвеними завіреннями розбудив в дівчині перше почуття. Усім серцем, усім життям своїй потягнулася Анюта до юнака, а юнак злякався: заспішив в дорогу в невідкладних справах, обіцяючи неодмінно повернутися до своєї обраниці.
Довго дивилася Анюта на дорогу, чекаючи коханого, і тихо згасала з туги. А де згасла, на тому місці з'явилися квіти.
Розкрили пелюстки «анютини глазки», а у вінчиках білий колір — колір надії, жовтий — здивування, фіолетовий  — відродження.