З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка.

Дід мороз несе мішок,

В ньому теплий кожушок.
- Ой ти, діду-дідусю,
Зігрій нашу Ганнусю,

Новий рік іде горами
У червоних чобітках.

Синиці голодом намлілись —
така зима, така зима!..

Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий;

Морозець, морозець!
Не щипай за щiчки.

Засріблилося в повітрі тонке павутиннячко. Впали на землю перші багряні листочки з клена і дикої черешні. Спалахнув фіолетовим полум'ям на узліссі верес. Тужливо закурликали в небі журавлі. Червоніють кетяги калини, горобини. Обважніла від ягід бузина. Щедрих дарунків наготувала осінь.

У нашій шкільній теплиці зустрілися осіння й весняна квітки. Ось як це сталося.

Перенесли ми в теплицю осінні квіти — хризантеми. Зацвіли вони — білі, фіолетові, рожеві. А біля них зеленів паросток бузку. Наближався Новий рік. Надворі йшов сніг, шумів зимовий вітер, а в теплиці було затишно й тепло. Одного сонячного ранку зацвів бузок.

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Осінь — це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня — Весна.

В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне — там холодом війне.