Одного разу учні прийшли до старця і запитали його: «Чому погані якості легко опановують людиною, а добрі - важко і залишаються в ній?».

– Що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе зарити в землю?, – запитав старий.
– Добре насіння, що залишилося без ґрунту, загине, а погане насіння проросте, дасть хворий паросток і злий плід, – відповіли учні.

– Так роблять люди: замість того, щоб таємно творити добрі справи і глибоко в душі ростити добрі початки, вони виставляють їх напоказ і тим гублять. А свої недоліки і гріхи, щоб їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони ростуть і гублять людину в самому її серці. Ви ж будьте мудрі.

Учні подякували старця за повчання і занурились у міркування.