Колись дуже давно в одній багатій родині народилася дівчина. Вона була така гарна і ніжна, що не можна було не милуватися нею. Коли ж вона підросла. До неї почали свататися гарні хлопці. Але дівчина всім відмовляла. Батькові набридло вибачатися перед багатими і шляхетними женихами. І він вирішив сам вибрати для неї чоловіка. Вибрав і примусив її вийти за нього заміж. Це був холодний і злий чоловік, від погляду якого в’янули квіти. А тим часом його дружина-красуня покохала молодшого брати свого чоловіка – щирого і гарного парубка. І юнак теж покохав її. Він грів їй на сопілці прекрасних пісень. Коли їхні погляди зустрічались – навіть птахи замовкали. Старший брат це помітив, дуже розгнівався на молодшого брата, а молоду дружину пообіцяв замкнути в темному підземеллі. Але парубок і красуня не злякались злого старшого брата. Кохання підказало, що їм робити. І вони втекли в гори, на квітучі полонини. Старший брат кинувся навздогін. Закохані сховалися в заростях. Вони дивилися одне на одного палкими поглядами, що дівчина розтанула і стала сльозою-краплиною, а хлопець - теплим вітром. Але злому старшому братові цього було замало. Він закутав краплину в снігову кригу, щоб розлучити її з вітром навіки. Але не так сталося, як гадалося. Щовесни теплий вітер прилітає до своєї коханої і допомагає теплим подихом пробити холодну міць, і вона з’являється на світ ніжною і гарною квіткою – під сніжником. Біла тендітна квіточка з пониклою вниз голівкою у вічному смутку за своїм коханням, проте нескорена, вірна і сильна в своєму коханні.
