У сороки-білобоки
все вже зроблено як слід.
Вся родина
й господиня
посідали за обід.

Ті – до кашки,
ці – до бражки,
ще й млинців по п’ять, по шість.
А ледаче
хай поплаче! –
Хто не робить, той не їсть.

Як почув це братик п’ятий –
не схотів на травці спати,
аж підскочив: – Як це так?!
Ви – в господі,
я – в городі,
до роботи й я мастак!

Ось він поле
бараболю
й обгортає залюбки,
до городу
носить воду,
поливає огірки.

Ще й на вишню
на найвищу
лізе ягідок нарвать.
Вже й приносить
вишень досить,
щоб усіх почастувать.

І сорока-білобока
не нахвалиться сама:
– В мене діти
працьовиті,
зовсім ледарів нема!

Наталя Забіла