Зустрілися якось два чоловіка, що славилися мудрецями. – Я, – сказав один із них, – служу при дворі короля. Коли йому сумно, я розповідаю веселі історії, коли йому важко, я підтримую його, коли він не знає, як вчинити, я даю йому пораду. За це він щедро платить мені, я живу в благополуччі і достатку. – А я, – сказав другий, – живу відлюдником, але до мене приходять люди по допомогу і пораду, і я всім допомагаю. Правда, їм нічим заплатити, та зате я вільний і незалежний. І коли вони розлучилися, кожний трохи – зовсім трохи! – позаздрив іншому.
