Одного разу учень звернувся з проханням до свого Вчителя пояснити, що таке терпіння. Учитель узяв порожню чашу й поставив учневі на коліна, а потім дав йому в руки глечик, наповнений водою, і запропонував заплющити очі й поступово наповнювати чашу. Коли учень почав наповнювати чашу, Вчитель промовив: - Випробовуючи терпіння іншої людини, ти наосліп наповнюєш чужу чашу, яка при цьому стоїть на твоїх колінах. Тому ти не знаєш, коли вона переповниться і ризикуєш облити самого себе. Продовжуючи повільно наповняти чашу, учень запитав: - Отже, доброчесна людина не повинна переповнювати чужу чашу терпіння? - Не тільки, - відповів Учитель, - у тому, що ти оберігаєш свої ж коліна, особливої чесноти немає. - То що ж вона має робити? - Доброчесна людина також мусить стежити за тим, щоб її чаша на чужих колінах теж ніколи не переповнювалася! - відповів Учитель.
