Білці взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закрутить завірюха-негода - білка мерщій до свого гнізда поспішає. Гніздо у білки як у птаха влаштовано: з гілочок, з сучків. Та як зроблене спритно - ніби велика куля, кругле, а збоку лазівка!
Всередині гніздо сухою м'якою підстилкою вистелене: затишно в ньому, тепло. Забереться білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не задував, ще лазівку підстилкою закриє. Потім згорнеться клубочком, пухнастим хвостиком прикриється і спить.
А зовні крижаний вітер так і виє, так і несе дрібний колючий сніг. Вщухне негода, білочка з гнізда вилізе, струснеться й поскаче з дерева на дерево - їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб розшукає, який сама влітку на гілці залишила.
Спритно скаче звірятко. Хвіст у нього пухнастий, довгий. Перестрибне з однієї гілки на іншу, візьме в передні лапки ялинову шишку і почне її обгризати, вибирати смачне насіння. Але головна їжа в білки ще з осені в комірці запасена - в дуплі старого дерева. Там у неї і жолуді, і горіхи є - на всю зиму запасів вистачить.
