Позолотила осінь Берізку. Заблищала вона, засяяла. Хто не пройде, кожен берізкою замилується.
— От би мені таке вбрання, як сонечко, — сказала Мурашка, дивлячись на її жовте листя.
— Візьми, будь ласка, — відповіла Берізка і скинула один листочок. Зраділа Мурашка, схопила листочок, до мурашника потягнула.
— Якби до мого капелюха таку золоту пір'їнку, — позаздрив гриб Підберезник.
— Візьми собі золоту пір'їнку, — скинула Берізка ще один листочок. Приліпив його Підберезник до капелюха, стоїть і не дихає від щастя.
— І мені листячка золотого трохи, — попрохав їжак. Гойднула гілками Берізка, жменю листочків на землю скинула. Покачався на них їжак, начепив листя на колючки і золотою кулькою додому покотився... І. Прокопенко
