Як лисиця назбирала риби (українська народна казка)
28.02.2013, 20:02
ЯК ЛИСИЦЯ НАЗБИРАЛА РИБИ
Трапилося це взимку, коли земля під снігом спочивала, а дерева споглядали новорічні сни. рапилося це взимку, коли земля під снігом спочивала, а дерева споглядали новорічні сни.
Якось лисичка шукала, чим би поласувати, та прийшла до річки. Дивиться: а там рибалки біля ополонок сидять. Хитрунка заховалася за корчем та й чекає. Зловлять селяни лускату, викинуть її на берег, а лисичка все підбирає та під сухим пнем ховає. Назбирала руденька стільки риби, що й не знає, як додому донести. Поміркувала лисичка й чимдуж побігла до сусіднього села. Знайшла пишнохвоста там декілька дошок, зробила з них санчата, в які й поскидала всю рибку. Везе лисиця здобич, аж назустріч їй вовк. – Що, сестричко, везеш? – поцікавився сіроманець. – Рибку, – відповіла руденька. – А мене підвезеш? – Залюбки, проте санчата поганенькі – не витримають. – Я лише одну лапу покладу, – просив бідолашний. Погодилася лисичка. Їдуть вони, їдуть, а вовкові незручно, от він непомітно другу лапу на санчата поклав. А лисичка не бачить, що сіроманець хитрує, та все тягне. Невдовзі вовк зовсім знахабнів – увесь на дошки влігся… Аж раптом – хрусь! – Що там? – не озираючись, питає лисичка. – Та то в мене кісточки хрустять, – збрехав вовк. Незабаром знову щось тріснуло – й сани розсипались. Рибка вся на землю й випала, а вовк скочив на лапи – й тікати. Розсердилась на нього лисичка, проте нічого не вдіє: до нори ще далеко. Полагодила вона сани, зібрала всю рибу та повезла додому.
