Зимова казка Зимовий ранок сонячний і прозорий. На снігу іскринки переливаються. Дахи на будинках неначе з вати. Із димарів дим іде голубий.
Тарасик і Тетянка дерев’яними лопатками прокидають стежку до хвіртки. Бо за ніч снігу зима намела. Тарасик кидає й кидає, цілу хурделицю зняв за собою. А Тетянка розігнулася, зіперлась на держак. І до Тарасика:
- Ой, поглянь - яблунька зацвіла!
Задивилися удвох на яблуньку. А вона вся в інеї, наче у цвіту.
- А на другій яблуньці он уже і яблука! - каже захоплено Тарасик.
І справді - такі червоні, круглобокі. Ну хіба не Казка?!
Та це ж снігурі на гілках посідали!
Підійшли ближче, щоб роздивитися. А снігурі - пурх! - і полетіли. Тетянка засмутилася.
А біля хвіртки сніговик стоїть і до Тетянки й Тарасика усміхається. Мабуть, хоче сказати: зимовій казці не кінець. Вона тільки починається. Василь Чухліб
