Сніжок! Сніжок!... Ось падає, літає, як пушок… Ось на руку, на рукав спускаються легесенькі, кудряві сніжиночки! Звідкіля вони летять? О, здалека та звисока – з-під неба самого, з хмари зимової, сивої. А де ж вони там узялись? Туди вони з землі прилинули. Еге, були вони колись на землі, були крапельками води у річці. Сонечко пригріло, вода почала парувати, а та пара полинула високо і стала хмаркою. Коли на хмарку не дуже холодний вітер віє, то сіє вона крапельки дощові; Коли ж наженеться на хмарку холодніше повітря – кожна крапелька замерзає і робиться сніжинкою. Як зимня година ясна, тиха, то сніжинки бувають кучеряві, зірчасті, А як вітряно, туманно, сніжинки стають мляві, розволочені, злипаються в клоччя, А як повітря потеплішає, тоді сніжинки зовсім рідшають, стають крапельками, і тоді це вже не сніг, а дощ;отже, значить, сніжинки стануть тоді знов водою, як були колись…. Олена Пчілка
