Легенда про нестриманість
Багато років тому на світі жив хлопець, який був дуже нестриманий. Одного разу його батько подарував йому подарунок, на який покладав великі надії. Це був мішок із гвіздками. Сину потрібно було забивати у паркан один гвіздок тоді, коли проявлявся його нестриманий характер. У перші дні хлопець дуже багато часу проводив біля паркану, в який потрібно було забивати гвіздки. Кількість забитих гвіздків зменшилась уже через неділю. Через деякий час хлопець зрозумів, що краще він буде менше злитися, тоді йому не прийдеться вбивати гвіздки. Нарешті деякий час хлопець навчився тримати себе в руках, і в паркані перестали з’являтися гвіздки. Батько був першим, хто дізнався про зміни сина. Вислухавши його, він дав йому ще одну пораду. Її суть була в тому, щоб поступово витягати забиті в гніві гвіздки із паркану всякий раз, коли йому вдасться знову стриматися. Згодом на паркані уже не було ні одного гвіздка. Тоді, взявши сина за руку, батько підвів його до паркану:
– Подивися на те, що ти зробив, на ту кількість отворів, які ти залишив. Таким, як до цього, він уже ніколи не буде. Слово, сказане нами зі злістю і гнівом, залишає гіркий слід в душі людини. І тоді не важливо, чи будеш вибачатись, падаючи на коліна, шрам залишиться назавжди. Все що стається, залишається у нашому житті назавжди.
| 
