Італійська народна казка Якось один селянин разом із сином вирушив у справах до міста. Чоловік сів на віслюка, а хлопчик покрокував поруч.Мандрівники не встигли дістатися сусідньої вулиці, як почули осудливі вигуки: – Який жорстокий батько! – Хіба не соромно? Сам верхи їде, а дитина пішки йде! Селянин знітився, почервонів і винувато звернувся до малюка: – Синку, не хочу, щоб мене засуджували. Залазь на хвостатого! Менше ніж за годину мандрівники зустріли кількох перехожих. – Оце так! Дорослий хлопець, наче пан, розсівся на віслюкові, а батько ноги збиває! – обурилась огрядна жінка. – Ех, ледацюго! – підтримав її супутник. Чоловік розгублено почухав потилицю: – Синку, рушаймо пішки. Може, тоді ніхто до нас не чіплятиметься… Так і вчинили. Невдовзі подорожні дісталися поля.Сіячі, які саме обідали, привітали мандрівників дружним реготом: – Мабуть, вам забракло розуму! Це ж треба: мати віслюка, а ходити пішки! – Що ж робити, дитино? – в розпачі вигукнув батько. – Знову нас засудили. А що як удвох сісти на хвостатого? Похваливши себе за гарну ідею, селянин заліз на тварину й допоміг хлопчику. Незабаром вершники виїхали на торговий шлях. Перехожі повсякчас звертали на них увагу. – Бідолашний віслюк ледве тягне хазяїв, – хитали головами одні. – Які безжальні господарі! Невже не шкода тварини? – обурювались інші. Засмучений чоловік сів на узбіччя, зітхаючи: – Ох, синку, що б не зробили – за все дорікають. Якщо люди так переймаються через віслюка, доведеться його нести. Розумники взяли дві палиці, просунули під черевом хвостатого й почали зв’язувати мотузкою. Тим часом довкола зібрався чималий натовп із допитливих перехожих. – Що майструєте? – поцікавився сивобородий дід. – Ноші для тварини, – пояснив селянин. – Ха-ха-ха, – почулося звідусіль. – Що за вигадки?! Розумні люди самі на віслюках їздять! Пореготавши, натовп розійшовся, а розгублені мандрівники ще довго стояли посеред дороги. Хвостатий скуб травичку, покірно чекаючи, що ж буде далі, а поруч лежали недороблені ноші. Батько пригорнув сина й гірко всміхнувся: – Ех, дитино, нас сьогодні добре провчили. Даремно намагалися догодити всім, тому і стали посміховиськом.
